Схема 05М для вишиванки чоловічої

Схема вишиванки чоловічої 05М , яку я пропоную,  в електронному найпростішому форматі JPG з повним ключем (вказано кольори ниток,  у скільки ниточок вишивати, розхід ниток у моточках по 8м). Її будь-де можна роздрукувати, або можна вишивати з екрана монітору. Висилаю на електронну пошту схеми і кольорові, і символьні чорно-білі.  Схеми вишиванки чоловічої 05М   розроблені для  кожної частини сорочки окремо,  детальні і зрозумілі. Техніка вишивки «хрестик». Нитки DMC муліне.

Схема розроблена для  готової сорочки із витканими місцями для вишивання. Сорочку під вишивку можете побачити на сторінці “Заготовки вишиванок чоловічих” .

Свіжа схема чоловічої вишиванки готова! Коли вишиваю, чи створюю схеми, то не вважаю, що час змарнований. Цей час – прожитий! До цих міркувань мене привела оповідь із книги  Бруно Ферреро “365 коротких історій для душі”.

"ЗАПИСНИЧОК"

Один подорожній затримався поблизу мальовничого села, що розкинулося між полів. Його зацікавив невеликий цвинтар, обнесений дерев’яним плотом. Було там багато дерев, птахів і чудових квітів. Подорожній поволі ходив між могилами зі світлими надгробками, що були розкидані попід деревами.

Почав читати написи. На першому було: «Ян Taper, жив 8 років 2 тижні 3 дні». Така мала дитина тут похована...

Чоловік прочитав на сусідній могилі: «Денис Каліб, жив 5 років 8 місяців 3 тижні». Ще одна дитина...

Далі читав написи на інших могилах. Всі були подібні: прізвище, докладний вік упокоєної особи. Найдовше жила дитина, якій заледве виповнилося 11 років... Подорожній дуже засмутився. Присів і заплакав.

Старий чоловік, який проходив неподалік, побачивши його, спитав, чи оплакує когось із родини.

«Ні, немає тут нікого з моїх рідних, - відповів подорожній. - Але що діється у цьому селі? Що за жах тут діється?

Яке страшне прокляття нависло над мешканцями, що вмирають самі діти?»

Старенький усміхнувся і мовив: «Заспокойтесь, будь ласка. Немає жодного прокляття. Просто ми тут дотримуємося стародавнього звичаю. Той, кому виповниться 15 років, отримує від батьків записничок, такий, як у мене висить на шиї. За традицією кожний, хто переживає сильне і глибоке почуття, відкриває записничок і занотовує, як довго воно тривало. Закохався... Як довго тривало це велике почуття? Тиждень? Два? Три з половиною? А далі емоції, пов’язані з першим поцілунком, - як довго тривали? Мить? Два дні? Тиждень? А шлюб? А вагітність і народження первістка? Омріяна подорож? А зустріч із братом, котрий повернувся з далеких країв? Як довго тривала радість від цих подій? Години? Дні? Так записуємо у зошит кожну хвилину щастя... кожну мить щастя. Коли хтось помирає, за нашим звичаєм, відкриваємо його записник, підсумовуємо час, коли почувався справді щасливим, і цю суму пишемо на його могилі. Вважаємо, що лише це насправді прожитий час.

Не обмежуйся існуванням... Живи!

Не обмежуйся дотиканням... Відчувай!

Не обмежуйся спогляданням... Побач!

Не обмежуйся слуханням... Почуй!

Не обмежуйся мовленням... Скажи щось!

І ТАК МЕНІ ЗАКОРТІЛО МАТИ ТОВСТИЙ ЗАПИСНИЧОК…