Вишиванка – спадок роду

Що таке вишиванка? Презентація шикарної колекції автентики Ірини та Тараса Демкури, що відкрилась у Тернополі 28 грудня 2016 року у етногалереї «Спадок» у ТВЦ «Атріум»,  спонукає шукати відповідь на це одвічне запитання.

Українська вишиванка – це спадок нашої нації… А нація – це сукупність багатьох українських родин, що проживають часом і на різних територіях. Отже, вишита сорочка – це спадок роду, спадок кожної окремо взятої родини, що має особисте відчуття «національної ідентичності». Мені дуже близькими по духу є Борщівські вишиванки, бо представляють вони наше Тернопілля. Тому приймаю Борщівські вишиванки, як спадок роду свого.

Борщіські вишиванки

Зайшовши до зали етногалереї “Спадок”, із звичайного буденного життя ми потрапляєм у комору, де зібрані найбільші скарби нашої духовності. І їх там чимало. Зокрема, оригінали документів часів національно-визвольних змагань УПА, які були знайдені у металічному бідоні за наших днів, є ікони церковні і хатні; картини про побут селян на Україні (одна з яких ймовірно належить перу Т.Шевченка і потребує експертизи та реставрації), вишитий гладдю унікальний портрет австрійського цісаря початку століття.

Експонати галереї родина  Тараса Демкури збирала понад 20 років. Ірина сама родом із Борщівщини, Тарас із Гусятинського району.Тому в колекції широко представлена Борщівська народна сорочка. Та це, аж ніяк не применшує краси та автентики великої решти сорочок, що були зібрані з усіх регіонів нашої України. Скільки експонатів на виставці, мені невідомо. Але Тарас Демкура в одному із інтерв’ю відповів, що близько 50 відсотків того, що вони зібрали. А сорочок виставили на показ близько 300. Тепер свою безцінну колекцію вони вирішили показати усім бажаючим. Зазначу, що з нагоди Дня Незалежності два з половиною роки тому відбулася перша виставка автентичного одягу від родини Демкури. Ажіотаж був чималий. Відтоді в авторів виникла ідея щодо створення у Тернополі етногалереї “Спадок”. Так наше місто стало другим містом, де створили таку етногалерею. Першу таку галерею відкрила Роксоляна Шимчук у Львові на початку грудня вже минулого року. Є також на що подивитись…  Але про це іншим разом. Хіба… ось цю фотографію гляньте… Це, щоб заінтригувати…

Борщівські вишиванки у Львові
Сорочки із Львівської етногалереї Роксоляни Шимчук

Тернопіль і Львів у цьому не конкурують. Виставки доповнюють одна одну.  Вони крокують поряд,  примножуючи і популяризуючи спадок роду нашого. Зібрані  там скарби захоплюють, вражають і надихають.

Стіни Тернопільської галереї прикрашені родинними старими фотографіями, іконами, розписаними глиняними тарілками. Чільне місце у галереї займає картина художника Олега Шупляка «Берегиня». Колекція виставлена для показу не в хронологічній послідовності, а за певними тематичними блоками:

  • «Віра»
  • «Національні ідеали і символи»
  • «Буття або віддзеркалення»
  • «Народна естетика і мистецтво»
  • «Дерево життя»

Присутній в залі і ткацький верстат, який ще працює. Йому близько 70 років. Поруч лежать зразки витканого на ньому полотна. Навіяв він на мене дитячі спогади… Справа в тім, що моя бабуся була у селі “килимаркою”.  І був у дідусевій хаті верстат, правда більший, ніж на виставці. Будучи дітьми, ми ховалися під ним, за що не раз бабуся сварила. Це було її робоче місце і джерело заробітку, яке берегла. В етногалереї Ви побачите також свічники і мисники, килими, домоткані покривала і скатертини, старі музичні інструменти, взуття… Енергетика роду нашого у кожній речі так і іскриться.

Не втрималась, зробила коротенький фотозвіт для тих, хто не має змоги відвідати виставку.

Мене ж найбільше привабили і вразили вишиванки. Це щось неймовірне. Дивишся… і бракує слів , щоб сказати, що бачиш… Перехоплює подих… Відразу поринаєш у світ кожної вишитої сорочки. Хтось її вишивав, хтось її носив, хтось зберіг і показує нам. Проймаєшся тоді гордістю за рід свій, за людей. Повага народжується до творців і поціновувачів нашого спадку. Особливим експонатом “Спадку”є Борщівська сорочка, з с. Висічка Борщівського району,вишита “колодками” на домотканому полотні. Як приємно було торкнутися до неї. Як приємно усвідомити, що не все ще втрачено у нас. Бо я теж, саме зараз чоловічу сорочку вишиваю “колодками”. Відроджуємо ми тепер давні вишивальні техніки. Для цього у Тернополі відкрита і плідно працює “Школа Борщівської народної сорочки”. Фундаторами її є прості і надзвичайно талановиті люди Вікторія Кривоніс, Майя Юркевич та Лариса Овчарук. І саме вони проголосили 2017 рік – “Вишивальним роком”. А ми, їх підтримали… Будемо відроджувати те, що особливо припало до серця і продовжує хвилювати душу.

Борщівські сорочки народні   Борщівська вишиванка

Збереження традицій дає можливість доторкнутися до чогось справжнього, до чогось такого, чого вже немає тепер. Оскільки Борщівська сорочка перебуває майже на краю зникнення, треба її рятувати! Бо дуже гарна вона є. А вирішити цю проблему сьогодні намагаються майстрині вишивальниці, які проводять навчання для тернополянок. Часом на майстер-класи приходять і чоловіки.

“Коли ми говоримо про європейські цінності, нам потрібно зрозуміти наші цінності, українську автентичність. У Тернополі є дуже багато бізнесменів, але не всі розуміють, що зараз в тренді. Етногалерея – це найкраща інвестиція і не ціниться вона ніякими грошима, бо ціни їй немає” – каже Тарас Демкура.

Чи доводилось вам спостерігати за плином часу? Бо мені дуже дивно бачити, як час утікає в нікуди. Навіть вода повертається, пройшовши кругообіг, і знову з’являється у будь-якому із своїх станів. А час просто проходить. Разом з ним проходить і наше життя. Я вважаю, що життя і час, слова-синоніми.

Те, що згоряє, залишає тепло, дим та попіл, час залишає свої сліди. Саме він малює зморшки на нашому чолі, саме він сріблить наші скроні, саме він перетворює стрункого юнака на немічного дідуся, саме він нові речі робить антикваріатом… Не цінуємо ми його у шаленому темпі життя. А час, наче кредитна картка, наче наш “банківський рахунок», який не є безмежний. Не витрачаймо його бездумно! Піклуймося про поповнення нашого “рахунку”…  Щоб було що нащадкам залишити…

Останні події культурного життя нашого міста доводять, що є люди, які щодня і щогодини працюють над збагаченням нашої спадщини. Тому є надія, що “кредитки” життя, як і засіки наших комор, ніколи не будуть порожніми.

Відвідайте і Ви першу родинну етногалерею “Спадок” у Тернополі . Галерея працює кожен день з 10 до 19-ї години, окрім понеділка, в ТРЦ “Атріум” у місті Тернополі, на вул. Йосипа Сліпого, 7. Вхід 20 грн. ( Інформація станом на сьогодні 5 січня 2017 р.)

Своїми враженнями враженнями діліться у коментарях до запису, а про виставку повідомляйте друзів у соціальних сітках, натиснувши кнопки, що розміщені нижче.

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Вишиванка – спадок нації

Для мене кожна вишита сорочка цінна своєю долею, а не поясненнями візерунку. Важливіше хто, де, як і кому вишивав, дарував, купував… Є дослідники, які говорять тільки про  знаки й символи. Насправді, сорочка — це більше, глибше, ширше .  За кожною – своя історія, своя доля, своя радість, свій смуток.

Такі думки навіяв документальний фільм про українську вишиванку «Спадок нації».   До болю прості речі, про які йде мова у фільмі, ворушать душу, навівають власні спогади і закарбовуються глибоко в пам’яті. Про фільм "Спадок нації" Спадок нації

Емоційним і навіть вражаючим є початок фільму. Як найбільший скарб, у 1947 році  вишиванки закопували у скринях, аби вберегти себе від заслання та переслідувань, а самі вишиті сорочки – від знищення.    Тоді для кожного вишиванка була великим багатством. Бо, щоб вижити у важкі часи, люди обмінювали свої вишиті сорочки на їжу.

З початком війни нас на Сході – люди потайки перевозили свої вишиванки з ДНР. Адже вишита сорочка – це окрема історія кожного. 

Автори фільму провели своє негласне дослідження української вишиванки. Надзвичайні історії очевидців, півтисячі сорочок і один код. Твій генетичний код… який єднає з минулим і простеляє шлях у майбутнє.

Леся Воронюк-Волошина, автор ідеї та сценарист; Олександр Ткачук, режисер фільму .  Місце зйомок фільму: Україна, Німеччина, Італія, Канада, ОАЕ, Росія.

Вишиванка наш спадок Схеми і сорочки під вишивку

В першій частині фільму  розповідається про етнографічне різноманіття регіонів нашого краю. Друга – це історії людей, в житті яких вишиванка відіграла доленосну роль. Вона  надихала їх, оберігала, ставала останньою надією чи порятунком.

Я ще раз переконалась, що вишиванка – це не просто річ, це щось набагато сильніше, це  МегаСимвол, це МегаОберіг, який  передавали і я передаватиму з покоління у покоління…  Вишиванка – спадок нації .

І ще один з важливих моментів…  Леся Воронюк у одному з інтерв’ю, на питання  журналістів: ” То ж як обрати свою першу вишиванку для себе?”, відповіла так: “Перш за все, душею. Приміряючи, відчувати, як ви в ній почуваєтесь. Це головне…” І я цілком згідна!

 

Цікаве по темі:

Свої враження  після перегляду фільму, пишіть у коментарях . Якщо у статті знайшли щось цікаве, то поділиться з друзями, натиснувши на кнопки нижче.

 

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Вишиванка – оберіг своїми руками

Що таке оберіг

Оберіг — це “щось”, що має незбагненну властивість відвертати від його власника біду і хвороби,  це “щось”, що приносить щастя і гаразди, це чарівний предмет, який має оберігати свого власника. Інакше кажучи, оберіг  приносить везіння та допомагає уникнути небезпеки.

Оберіг призначений для того, щоб створити захист між власником і небезпекою, якось дивно захистити його і зробити невразливим до неї. Або, щонайменше,  відстрашити небезпеку. А що є найближчим до тіла? Звісно, своя сорочка. Саме тому, сорочка, яка поєднує нас з навколишнім світом, здавна вважалася сильним оберегом…

Сорочка  з давніх-давен вважалась оберегом. Цей прадавній елемент вдягали навиворіт, щоб не наврочили. Ніхто її не продавав, бо за повір’ям це означало віддати своє щастя. Немовля замотували в батькову сорочку, щоб тато його любив. Нехрещену дитину не вдягали в сорочечку, а тільки сповивали.

Сорочки заготовки для вишиванки
“Небезпечна” сорочка

Сорочка  може бути, як оберіг, але може бути  і “небезпечна”, або “непридатна до використання”, якщо брати до уваги її можливу негативну магічну дію на  власника. Щоб знешкодити таку річ  , від комірця до подолу, зверху – до низу, проводять ножем, або голкою. Бо металеві предмети своїм блиском мають  знищувати зло.   “Небезпечна” для життя сорочка  зустрічається  в давньому фольклорі: людина засинає і не прокидається від сну, одягнувши  нову сорочку.

Тому, щоб сорочка  не могла  завдати людині шкоди, щоб була у вас сорочка – оберіг, необхідно було виконати відповідні дії, наприклад, нанести вишивку.  Саме вишивка мала знищити небезпеку, перетворити сорочку  на “броню”, щоб не проникла зла сила. Тому орнамент у вишиванці розміщували на найбільш вразливих для людини місцях, де “тіло виходило назовні” —  на комірі, грудях, манжетах. У борщівських сорочках візерунками вкривали і спину.

Принагідно хочу зазначити, що треба вишивати бавовною, якщо хочете захистити людину від майбутніх вроків. Вовна ж захищає тих людей, яким  вже наврочено.

Оберіг своїми руками

Вишиванка оберіг
Мої найрідніші

 

Просто існують деякі постулати, які потрібно щонайменше знати, щоб виготовити оберіг своїми руками. Чинити так, як вони вчать, чи ні, коли виготовляєте оберіг своїми руками – особиста справа кожного.
По- перше. Я не можу зробити оберіг для себе. Отже, сорочка, яку собі вишила – мені мила і люба, але не є оберегом!
По-друге. Я не можу змусити нікого і ніколи виготовити для мене оберіг. Обереги люди виготовляють тільки за власним бажанням і з добрими намірами.
По-третє. Знайте, найсильнішими є ті обереги, які  зроблені  вашими близькими та  далекими родичами по крові. Гадаю ви чули приказку “Чоловік не родина, невістка не дитина”. Робіть висновки! Отже, чоловікові, зятю, свекрусі… – догоджаємо, але сорочку – оберіг не вишиваємо. Хоча,  з правил є винятки.
По-четверте. Не можна на одній сорочці вишивати кілька різних за значенням візерунків-оберегів. Оберіть для кожного з них окрему річ – бо інакше, отримаємо енергетичний хаос, де цільове призначення оберегу буде перекрученим.
По- п’яте. Стосовно ниток: “Не змішуємо праведне з грішним”. Це відноситься  до матеріалу, з якого виготовлені нитки. Не треба в одній сорочці використовувати нитки декількох типів(муліне, вовну, шовк…).    По-шосте. Ви повинні знати людину, для якої  взялись вишити сорочку – оберіг. У процесі роботи ви і мимоволі, і навмисно намагайтесь думати про ту людину, для якої ви його робите, тримати в уяві її особу, відчувати енергетику, настрій і нагальні потреби душі, а не тіла. Заради годиться, оберіг  не зробить ніхто.

Знаки українських вишивок у вишиванках

Знаки у візерунках вишиванок
Моя матуся

Зверніть увагу , що часто схеми вишиванок  складаються не просто з візерунків, а із своєрідних малюнків-оберегів:  хрестиків, ромбів, змійок, різних викрутасиків. Коли виготовляєте оберіг своїми руками,  врахуйте це.

До найпоширенішої символіки в схемах вишитих сорочок, пояснення я знайшла у книзі “Знаки 155 стародавніх українських вишивок” , яку придбала ще у 1992 р.   Для схеми сорочку, яку вишила для матусі, деякі візерунки  я брала  з цієї книги.

 Я вірю, що якщо сорочка вишита з побажаннями на добру долю, то вона буде надійно оберігати людину від усіляких негараздів . Але чужу вишиванку одягати не раджу, бо вважається, що таким чином можна «забрати» собі чуже життя, ніби повторити його. Якщо це вишита сорочка вашої бабусі, яка прожила довге і щасливе життя – то прошу дуже, носіть на здоров’я! Слугуватиме вам ця сорочка  оберегом.

Сьогодні дуже важливо, вишиваючи, брати за зразок старі вишиванки.  Побутує думка, що у візерунках не можна змінювати  стібків чи кольорів, бо кожна зміна знецінює вишивку, спотворює її.  Тут можна посперечатись. Все довкола змінюється. То чому не створювати сучасних вишиванок за старими мотивами? Я згідна лише з тим, що старі автентичні  сорочки не треба перекроювати, не треба модернізувати. Їх досліджувати потрібно, вивчати, виставляти на показ.  І не носити їх сьогодні. Бо так ми знищуємо свідомо спадок нації своєї. Не вкорочуймо їм віку!

 

Цікаве по темі:

Свої роздуми про оберегову основу вишиванки  пишіть у коментарях .
Якщо бажаєте підтримати мене,  а також допомогти поширювати в маси  нашу вишиванку, то поділиться з друзями, натиснувши на кнопки нижче. Щиро дякую.

 

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Слов’янські символи-обереги

“У прикмети  не вірю. Але ці збіги вже набридли!” Мабуть,  траплялося і вам чути ці фрази. Мені траплялось не лише чути,  а й говорити…)))   Я не забобонна,  здоровий глузд завжди перемагає…  Це коли мова йде про чорну кішку, що перейшла дорогу… Зараз я про інше…

Про слов’янські символи-обереги

 Нічого поганого вони в собі не несуть. Навпаки, налаштовують на позитив,  то чому ж не прислухатись… Мені байдуже, в що людина вірить, головне, щоб це їй давало наснагу жити.
Вишивала сорочку одному хорошому хлопцеві. Бажала йому міцного здоров’я понад усе…  А от, як вкласти своє побажання в сорочку не знала…  Натрапила на символи-обереги…  І вишила “Одолян-траву”…  Поки на здоров’я не скаржився. )))
Символи обереги у вишиванках

Зберегти

У візерунках слов’яни застосовували багато видів cвастики.  До речі, у фільмі “Спадок нації” є епізод, в якому  розповідається, що у період Великої Вітчизняної війни та у повоєнний період наші люди ховали вишиванки, бо на багатьох сорочках були вишиті слов’янські символи-обереги у вигляді свастики. І власників таких вишиванок вважали зрадниками, бо на одязі у них бачили  нацистський хрест.

Цікаве по темі:

Свої роздуми, побажання, зауваження та враження  пишіть у коментарях .
Якщо бажаєте підтримати мене,  а також допомогти поширювати в маси  нашу вишиванку, то поділиться з друзями, натиснувши на кнопки нижче. Щиро дякую.

 

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти