Хочете дізнатися детальніше про «МегаОберіг»?
У цій ситуації, знайте, що інтернет-крамниця «МегаОберіг» пропонує схеми вишиванок, схеми рушників. Також тут знайдете багато цікавої інформації про сам процес вишивання, а також про закони, які не обговорюються, або як казали наші бабусі – «так годиться» .
Схеми вишиванок, схеми рушників знаходяться за посиланням https://www.megaoberig.com.ua/shop/
Замовлення приймаються цілодобово 24/7
Якщо виникають запитання, або труднощі з оформленням замовлення – телефонуйте +38(097)7149750 (Лариса)
Для письмових запитів, скористайтесь формою «Зворотній зв’язок», або:
- rozdolska74@gmail.com
- +38(097)7149750 (Viber)
«МегаОберіг» – це скарбничка, в якій знайдете схеми вишиванок, схеми рушників не такі, як у всіх. Сайт роблю сама, схеми вишиванок і схеми рушників роблю сама, вишиваю теж сама, тому не судіть строго мої аматорські здібності.
Абсолютно впевнена, що вишити сорочку чи рушник самотужки – це можливо! Так чи інакше, але знайте, що вишита сорочка чи вишитий обрядовий рушник – є одним з магічних способів перенесення надприродної сили Роду, що дає здоров’я, силу і захист.
Хочете дізнатися детальніше про мене?
Процес вишивання ніби краде мене з реального життя, відволікає від буденних клопотів, від проблем, які виникають. От припустимо, склалась така ситуація, де нічого вдіяти не можу, де не можу нічого змінити. Отоді – тільки вишивати… Годинами, днями, місяцями, роками… Забуваюся, відволікаюся… Ні про що не думається тоді, зосереджена на вишиванні. Так скрутну хвилину легше пережити… Я вишиваю, а в цей час ситуація чи вирівнюється, чи відходить на задній план, чи просто звикаю до обставин що склалися. А ще результат праці дуже тішить.
В 90-тих роках минулого століття я захопилась вишиванням скатертин, декоративних подушок, серветок, якими користуюся дотепер. Двадцять років тому, почала вишивати картини, інколи цілі серії картин. Вишивала за готовими розробленими схемами. З десяток вишитих картин того часу прикрашають мій будинок і зараз.
А п’ять років тому – це вже були вишиванки, багато вишиванок… Я вишивала сорочки тільки для рідних, або дуже близьких. Але сам процес вишивання змінився. Став більш творчим і усвідомленим. Мене вже не влаштовували готові схеми сорочок, я захотіла вишивати за своїми схемами. Знову самоосвіта… Тепер створювала схеми сорочок сама. Так – це не був професійний досконалий процес, але це була творча праця.
Коли я вишиванками вдосталь наситилася – дочка моя якраз повноліття досягла… Свіжа ідея в мене з’явилася – вишити весільного рушника для неї. Тут треба було знову все добре вивчити, добре зважити всі «за» і «проти». Так і зробила. Вишила весільний рушник для донечки, а там і наречений знайшовся… А в мене свіжі схеми весільних рушників почали народжуватися. Тепер вишивала близьким родичам рушники, ті, що під ноги молодятам стелять, коли до вівтаря ідуть. Там теж було непросто, свої правила, свої вірування і вподобання.
В 2022 році – повномасштабне вторгнення, війна… Все зупинилося. Життя на паузу поставила. Не до вишивання якось стало. Вигоріла, не тішило ніщо. Розумом розуміла, що життя продовжується, але не вишивалося… Тільки тепер за вишивання знову взялася… Сьогодні це пасхальні рушнички, якими ми вкриваємо кошики, коли йдемо до церкви освячувати продукти.
Звідки хист до вишивання? По-перше, це характер у мене такий, без діла не можу сидіти. Хвилинку боюсь змарнувати. Часу все шкода. Вічно вчуся щось робити. Отак рукоділля в хобі перетворилося. Задоволення отримую, коли створюю щось красиве і корисне.
По-друге, любов до прикладного мистецтва у мене з дитинства. Моя бабуся Леся ( по татовій лінії) була відомою в селі «килімаркою» ( від слова «килім», що означало «килим»). Вона ткала різнобарвні килими з овечої вовни. Мені у спадок перейшло їх кілька. Навіть у довколишніх селах її знали, а жила вона в с. Гаї-за-Рудою, яке сьогодні входить до складу Залозецької громади у Тернопільському районі. До речі, мене Лесею назвали саме в її честь, але в свідоцтві про народження Ларисою записали. Моя бабуся переконала всіх, що так буде правильно. Як аргумент, навела приклад з біографії своєї улюбленої письменниці Лесі Українки. Адже справжнє ім’я Лесі Українки – Лариса (Косач-Квітка), ще й Петрівною була, як і я. Так у мене два імені з’явилося…
Повернусь до килимів. В бабусиній хаті було всього дві кімнати, і в одній з них стояв величезний дерев’яний ткацький верстат. Будучи дітьми, ми з сестрами ховалися під нього, бешкетували, нитки сплутували. А потім годинами сиділи на підлозі поряд і спостерігали, як зосереджено бабуся працює. Щоб вийшов малюнок, вона вираховувала ниточки основи, через які пропускала моташки, чи то човник називався, з вовною. Ще й ногами працювала, натискала підніжки, які то піднімали, то опускали нитки основи килима. А лядою, вряди-годи, гучно збивала всі переплетені ниточки докупи. Дуже цікавий процес. Ніхто з нас не перейняв вміння килими ткати. Малі були, думали, що бабуся буде жити вічно, що ще є час. І помилялися… Треба було ще й цьому ремеслу мені навчитися.
Проте я добре запам’ятала слова бабусі: «у килимі не можна переборщити з кольорами та візерунками, їх має бути небагато, але і немало…» Тільки згодом я зрозуміла, що мова йшла про гармонію та баланс, які є ключем до успіху в будь-якій сфері життя.
