Вишиванка оберіг і спадок нації

Старі вишиті сорочки з валізи

Старі вишиті сорочки і дівчата трьох поколінь… Марія, Лариса, Соломія… бабуся, мама, донька… Різні часи, різні долі, але одна історія. І ця історія була захована на горищі в старій валізі. П’ять автентичних вишиванок побачили світ сьогодні. Вони прості й унікальні, кожна зі своїм характером і мовби живим голосом. І ти ловиш себе на думці: ці сорочки не просто тканина з візерунками, це шепіт поколінь, їхній заповіт. Тому бережеш кожен стібок, додаєш щось своє й передаєш далі…

Історична довідка

Давайте уявимо історію: йшов 2014 рік, стара хата стояла вже кілька років поржньою, потребувала ремонту… Довелось розібрати весь мотлох на горищі. Дорогоцінного краму там не було. Але… У брудній старій валізі знайшли згорток тканини із сорочками. Звідки вони? Тепер не розкаже ніхто. Можливо, вони були подарунком, приданим чи навіть «магічним артефактом»! Ще 10 років старі вишиті сорочки пролежали у моїй шафі… Рука не підіймалася перекроювати, перешивати… Бо кожна сорочка має особливий крій, орнамент. Будь-яке втручання могло зіпсувати їх автентичність.

Старі вишиті сорочки | МегаОберіг — 2024р. Сорочки, що пролежали багато років на горищі ми з мамою приміряли

Енергія минулих поколінь

Надворі – грудень 2024 року. Приміряли сьогодні ті скарби, вийшов справжній модний показ із минулого. Тут і сміх, і жарти, і захоплені розмови. Це не просто одяг, а оберіг, у якому закладені символи та енергія минулих поколінь.

Ми не знаємо, хто носив ці старі вишиванки, скоріш за все ці люди були для нас близькими. Вишиванки довго лежали без використання, треба було «оновити» їх енергетику. Провітрили на сонці, випрали, попрасували, скропили освяченою водою… А окрім цього…

Оновлення енергетики старих вишитих сорочок

«Обкурили» знайдені сорочки ароматним димом з трав, таких як чебрець, полин і звіробій . Ці трави вважаються такими, які очищають від негативної енергетики. Трави запалили в глибокій посудині, а сорочку тримали над димом, наче «купали». Дим очищає речі від усього, що могло накопичитися за роки. Полин, наприклад, проганяє «злих духів», а вірогідно і приносить удачу.
Взяли стрітенську свічку, запалили її та обвели кожну сорочку кілька разів по контуру.
Перед тим як вдягнути сорочку, промовили такі слова: «Нехай ця сорочка захищає мене, приносить добро, мир і радість, як приносила моїм предкам».

Що ще можна зробити

Планую кожну сорочку доповнити її маленьким оберегом. Наприклад: пришити всередині сорочки невеличкий хрестик або вузлик із червоної нитки для захисту, чи нанести маленький вишитий знак на подолі або манжетах для «підсилення» сорочки. Але це буде моїм маленьким секретом.

У традиційній культурі росу вважали живою водою. Якщо є така можливість, на світанку покладіть сорочку на траву, щоб вона скупалася, ввібрала росу.

Оновлення енергетики старовинної сорочки — це як ритуал, який пробуджує її до нового життя. А поки, витягаємо сорочки, коли хочеться, насолоджуємося їх духом. Зберігаєм вишиванки в шафі, де є мішечок із сухою лавандою і м’ятою.

Чому старі вишиті сорочки довгі

Зверніть увагу, всі наші сорочки з бабусиної валізи – довгі. Довгі сорочки в українській традиції шили та вишивали не випадково. У минулому довгі сорочки були поширеним практичним одягом, і на це було кілька вагомих причин:

1. Практичність
Довгі сорочки захищали тіло від холоду взимку та від сонця влітку. Вони служили своєрідній «терморегуляції». У прохолодну погоду довга зігрівали від холоду, а в спеку – захищали від палючого сонця.

2. Гігієна
Сорочка була нижнім шаром одягу і виконувала функцію сучасної білизни. Її довжина дозволяла охороняти інші шари одягу чистими, адже сорочку легше було випрати, ніж важкий жупан чи свиту.

3. Універсальність
Довга сорочка була багатофункціональною: вона могла замінити і плаття, і туніку. Наприклад, у селянській родині жінка могла вдягнути довгу сорочку й підперезати її поясом, і це вже було повноцінне вбрання.

4. Захист
Довга сорочка покривала тіло майже повністю, забезпечуючи захист від укусів комах, пилу, травм під час роботи в полі або біля вогнища.

5. Символізм та обереги
У традиційній культурі довжина сорочки мала символічне значення. Вишиті узори на рукавах, подолі, комірі та грудях виконували функцію оберегів, а довжина забезпечувала, щоб тіло було повністю «захищене» цими магічними візерунками.

6. Традиція та естетика
Довгі сорочки виглядали велично й урочисто, особливо святкові. Їхня довжина додавала статності й гармонії образу. У святі довгі сорочки вдягали з плахтами, запасками чи фартухами, створюючи ошатний і завершений вигляд.

7. Соціальний статус
Довжина сорочки могла бути ознакою статусу. Заможні жінки чи чоловіки носили довші й багатше декоровані сорочки, підкреслюючи свій достаток.

8. Економія ресурсів
Шити одну довгу сорочку було практичніше, ніж мати кілька коротких. Це дозволило економити тканину, яка в ті часи виготовлялася вручну і коштувала дорого.

Короткі сорочки стали популярними пізніше, із змінами в моді та способі життя. Нам дісталися довгі старі вишиті сорочки як елемент традиційного вбрання, що підкреслює їхню культурну та історичну цінність.

Цікаві факти про старі вишиванки

Старі сорочки не тільки прикрашали свого власника, але й виконували практичну функцію, розповідали про статус, походження чи навіть характер людини. Ось кілька цікавих фактів:

У минулому довгі сорочки були універсальним одягом. Жінки носили їх як плаття, підперезували поясом, а чоловіки вдягали як нижній одяг під жупан або свиту. Буденні сорочки шили з грубого домотканого полотна, а святкові – з тоншого, ніжнього, щоб підкреслити особливість моменту.
Узор на сорочці міг «розповісти» про те, звідки людина родом. Наприклад, на Полтавщині переважали дрібні й акуратні орнаменти, тоді як на Поділлі вишивали великі квіткові композиції. Святкові сорочки мали насичену вишивку на комірі, рукавах, подолі, а буденні – лише мінімальні орнаменти, переважно на манжетах і горловині.
У багатьох регіонах було заведено дарувати вишиту сорочку як знак любові, поваги чи подяки. Молоді дівчата могли вишивати сорочку для коханого, а матері дарували їх своїм дітям як благословення.

Старі вишиті сорочки: буденні і святкові

Буденні сорочки фактично мали простий крій і мінімум вишивки. Їх часто прикрашали нитками одного кольору, наприклад, червоним або чорним, а іноді й взагалі обходилися без вишивки. Але навіть така «скромна» сорочка залишилася оберегом – на швах чи біля горловини могли бути сховані маленькі захисні символи.
Святкові сорочки вражали своєю красою. Їх вишивали яскравими нитками, додаючи різнокольорові візерунки, іноді навіть золотою чи срібною ниткою. На виготовлення такої сорочки йшов не один місяць! Для нареченої це була особлива подія – сорочку шили й вишивали власноруч, а кожен стібок вкладався з любов’ю та побажаннями щастя.
Святкові сорочки могли бути довшими, ніж буденні, і виглядали велично, особливо в поєднанні зі спідницями, запасками чи плахтами.
Старі вишиванки часто передавалися у спадок. Особливо цінувалися ті, що вишивали бабусі чи матерії, адже вони несли в собі родинну енергетику. Святкові сорочки берегли в скринях, надягали лише на великі свята чи важливі події, тоді як буденні – «працювали» разом із господарем у полі чи вдома.
Буденні сорочки вишивали простими геометричними візерунками – ромбами, хвильками, хрестиками, які символізували захист і благополуччя. На святкових сорочках часто зображали квіти, дерево життя або складні орнаменти, які не тільки милували око, а й мали магічне значення.

Зверніть увагу на світлину. Я створила парні схеми вишиванок на основі цього автентичного орнаменту з ружами для жіночої сорочки та для чоловічої. Тепер цей візерунок зможуть вишивати майстрині звідусіль, адаптуючи його до своїх потреб. Схема, розроблена для вишивки хрестиком, є доступною та зрозумілою навіть для початківців.

Перші уроки рукоділля

У цих сорочках закодовано історію родини, силу жіночих рук і невичерпну любов до рідної землі. Кожна нитка — це не просто кольоровий штрих, а частинка душі майстрині. У давнину в Україні більшість жінок і дівчат дійсно вміли прясти, шити та вишивати. Усі домашні тканини (одяг, рушники, скатертини) виготовляли вручну. Це було частиною щоденного життя, і тому вміння шити та вишивати було необхідним для ведення господарства.

У дівчат перед весіллям мало бути придане — набір одягу, рушників, скатертин, які вони виготовляли самостійно. Дівчат з раннього віку вчили основ рукоділля. Перші уроки давали матері, бабусі або старші сестри. Це відбувалося поступово: спочатку дівчинка допомагала обробляти нитки, потім вчилася робити найпростіші шви, а згодом — створювати повноцінні орнаменти. Це був не тільки спосіб навчити практичних навичок, але й форма передачі традицій, цінностей та символіки візерунків.

Марія, Лариса і Соломія... і старі вишиті сорочки... — Марія, Лариса, Соломія… і старі вишиті сорочки…

Зверніть увагу на сорочку, що на світлині праворуч. Я створила схему вишиванки на основі цього автентичного орнаменту з червоними гронами для сучасної жіночої сорочки . Тепер цей візерунок зможуть вишивати майстрині звідусіль, адаптуючи його до своїх потреб.

Старі вишиті сорочки у спадок

Рукоділля часто було колективною справою. Наприклад, дівчата збиралися разом на вечорниці, де могли навчатися одна в одної та працювати спільно над великими проектами. Проте не всі були однаково вправними в цих ремеслах, і не всі могли самостійно виконувати складні завдання. Жінки, які не мали достатніх навичок або часу, могли замовляти одяг і вишивку у професійних майстринь. У кожному селі були жінки, які славилися своєю майстерністю. Вони могли виготовити найскладніші візерунки, часто працюючи за плату або бартер. Сорочки та рушники, які виготовляли попередні покоління, часто передавалися у спадок. Це дозволяло уникнути необхідності створювати нові речі в разі відсутності навичок.

Історії про старі вишиті сорочки

Передача старих вишиванок у спадок – це завжди зворушливі історії, сповнені тепла, традицій і родинної пам’яті. Ось кілька цікавих прикладів:

1. Весільна вишиванка, що об’єднала покоління

У невеликому селі на Полтавщині жінка передала весільну вишиванку своїй онуці, якій виповнилося 20 років. Ця вишиванка зберігалася в родині понад 100 років і була одягнута на весілля кожною нареченою від цього роду. Легенда родини стверджувала, що вишиванка приносить щасливий шлюб. І хоча тканина вже злегка пожовкла, а шви довелося підремонтувати, молода наречена одягнула її на своє вінчання, зберігаючи родинну традицію.

2. Вишиванка-переселенка

Під час Другої світової війни бабуся однієї української родини змушена була емігрувати до Канади. Вона забрала із собою лише найцінніше – вишиванку, яку вишила її мама. Через десятиліття ця сорочка повернулася в Україну, коли її онка, яка вирішила переїхати на історичну батьківщину, привезла цей скарб із собою. Вишиванка стала символом повернення до коріння.

3. Сорочка-захисниця

На Буковині збереглася історія про вишиванку, яку мати передала своєму синові, що прийшов на війну ще в роки Першої світової. Вишиті нитками символи вважалися оберегами, які мали захистити від кулі. Хлопець вижив повернувся додому, а сорочку через багато років передали його правнуку, який носить її і каже, що вона «справді захисниця».

4. Старі вишиті сорочки, що знайшли нове життя

У Києві жінка знайшлася в скрині бабусі сорочку, вишиту вручну. Сорочка була в занедбаному стані, з кількома дірками, але жінка вирішила її відновити. Вона додала нові візерунки в сучасному стилі, але зберегла оригінальні елементи. Тепер цю «оновлену» вишиванку носить її донька.

5. Сорочка-подорожувальниця

Одна вишиванка із Закарпаття стала справжньою мандрівницею. Вона перейшла з покоління в покоління і «відвідала» десятки країн, адже всі родичі, які носили її, брали сорочку із собою в подорожі як символ родинного берега. Її навіть прозвали «Сорочка-подорожувальниця».

Ці історії показують, як вишиванки не лише передаються у спадок, а й несуть із собою дух сімейної любові, єдності й традицій, які долають час. Вони – частина історії, традицій і душі українського народу, які ми маємо берегти й передавати наступному поколінню.

Носіння таких сорочок — це спосіб продовжити історію нашої родини, відчути зв’язок із предками та показати повагу до традицій. Це не просто одяг, це справжній скарб, який має духовну цінність!

Вишиванка як у Бандери

Вишиванка як у Бандери тепер доступна кожному. Торговельна марка «Zeta atelier» пропонує вже готові вироби машинної та ручної вишивки. Подібну сорочку можна вишити і самотужки, я зробила схему для вишивання хрестиком і косою лиштвою.

А тепер – дайжест останніх подій на тему «Вишиванка як у Степана Бандери».

«Бандерівка» це сорочка як у Бандери

Вишиванка як у Бандери – це маркер української ідентичності, це закодована генетична пам’ять.

Травень 2022р.

В Чернівцях до Дня вишиванки 2022 р. відтворили вишиту сорочку Степана Бандери, взявши копію чорно-білої світлини з львівського краєзнавчого музею. На світлині Бандера в козацькому строї – шапці, чоботах, шароварах, вишитій сорочці та з гвинтівкою в руках. Це фото було зроблене на якомусь заході у 20-х роках минулого століття. Це єдина фотографія, на якій провідник ОУН у вишиванці зображений. Оригінал фото знаходиться за кордоном, здається, у Лондоні, а у Стрию в музеї – копія.

Неважливо, чи є ця світлина постановочною, чи позичили цю сорочку, але Бандера був убраний в неї. Одягнувши козацький стрій учасників театрального гурту, Степан Бандера попросив сфотографувати себе під час вакацій. На світлині видно, що пояс не відповідає традиційному вбранню, тому, вочевидь, це був козацький стрій для вистави.

Вишиванка як у Бандери — Юний Степан Бандера, а згодом провідник ОУН, в українському народному строї. Фото 1920-х років

«Вишивка в одязі видатних українців»

Дослідники, які багато років шукали можливість відтворити вишиту сорочку Степана Бандери, змогли це зробити в травні 2022 року. Команда масштабувала орнамент з фото, провела кольорокорекцію, знайшла ідентичні орнаменти відповідного часу і регіону тощо.

Команда, на чолі з Тетяною Зез, працювала над відтворенням вишиванки. Вона координує проєкт з метою збереження національної пам’яті та популяризації української вишиванки та історичної правди про українську еліту минулих століть.

Так народилася вишиванка як у Бандери. Раніше “вийшли в світ” копії вбрання Лесі Українки, Івана Франка, Тараса Шевченка, Марії Заньковецької, Максима Рильського, Михайла Старицького та багатьох інших видатних українців, а вишивана сорочка Степана Бандери стала тридцятою у реалізації проєкту і найбільш популярною.

Першим, хто мав за честь одягнути першу відшиту сорочку, став відомий історик, громадсько-політичний діяч Володимир В’ятрович, який погодився бути амбасадором цієї сорочки та продемонструвати вишиванку як у Степана Бандери.

Вишиванка як у Бандери у Володимира В’ятровича — Вишиванка як у Бандери тепер у Володимира В’ятровича

Ця вишиванка має історичну цінність для кожного свідомого українця. Крім того, її взір сьогодні виглядає стильно та сучасно і пасує до будь-якого чоловічого одягу, як костюму, військової форми або джинсів. “Бандерівка” – так називається вишиванка як у Бандери.

«Бандерівна» – вишиванка як у Бандери

Серпень 2022 р.

Організатори Всесвітнього дня вишиванки, який започаткували у Чернівцях, випустили жіночу версію сорочки Степана Бандери. Отже, “Бандерівна” – це назва вишиванки, яка також походить від імені Бандери. На презентації сорочки з’явилася справжня бандерівка, вибухова, незламна та магнетична українка – журналістка та громадська діячка Яніна Соколова.

Вишиванка як у Бандери - Бандерівна — Вишиванка як у Бандери тепер у Яніни Соколової

Вишиванку виготовили з українського льону, а на сорочці машинною вишивкою відтворили орнаменти з вишиванки Степана Бандери, з використанням технік, таких як коса лиштва та хрестик двома відтінками сірого.

Вересень 2022р.

У Чернівцях тепер продають копії вишиванки Бандери для чоловіків та жінок. Сорочки відшивають за фотографією, яку зберегли його соратники. Завдяки продажу тоді вдалось зібрати понад 750 тисяч гривень. На них купили 35 бронежилетів та реанімобіль для армії. Всі подробиці ви можете дізнатися переглянувши відео «Сорочки як у Бандери», де розповідається про виготовлення сорочок та плани щодо наступних вишиванок. До речі в цьому відео можете детальніше роздивитися моделі вишиванок «Бандерівка» та «Бандерівна».

Зареєстрована торговельна марка Zeta atelier, виготовляє ці сорочки. Ручна робота коштує дорого. Сюди входить вартість роботи вишивальниці, закупівля тканини, ниток та саме пошиття. Це може вартувати приблизно 400 доларів. Сума залежить і від тканини. Машинна вишивка вкладається у 200 доларів. Люди звідусіль купують ці вишиванки. Однак, якщо вишити сорочку самому, то вона стане безцінною як за змістом, так і за вкладеною працею..

Вишиванка як у Бандери - Мюнхен. могила Бандери — Біля могили Степана Бандери у Мюнхені.

На цій світлині – іноземці, які придбали вишиванки як у Бандери. Крім того, щоб зробити фото у вишиванках, вони відвідали сакральне місце для кожного українця – могилу Степана Бандери у Мюнхені.

«Бандера Military Style» – вишиванка як у Бандери для Валерія Залужного

15 травня 2023

У Львові відтворили вишиванку як у Степана Бандери в стилі «Бандера Military Style». Цю першу сорочку подарували Головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному, нашому головному захиснику.

Вишиванка як у Бандери у Залужного — Вишиванка як у Бандери тепер у Залужного

Схему до вишиванки, яку подарували Валерію Залужному, створила тернопільська майстриня Вікторія Кривоніс. Новий варіант вишиванки схожий на військову форму. Полотно має відтінок хакі, а зверху на спині вишитий тризуб. Сорочку пошили в ательє «ZETA atelier», а вишила майстриня Ольга Лелик.

Вишиванка як у Бандери у Валерія Залужного — Вишиванка як у Степана Бандери

Бандерою, Бандерівною, Залужним треба почуватися не тільки ззовні, а зсередини. Це основа, фундамент. Якщо ви почуваєтеся саме так, то для завершення вашого образу бракує вишиванки «як у Бандери», «як у Бандерівни» чи «як у Залужного». Вишивайте, доповнюйте свій образ! Нехай вишиванка як у Бандери стане вишиваною бронею для тіла з українським духом.

Вишиванка як у Залужного — Схема вишиванки як у Залужного

Вишиванка як у Бандери тепер доступна для відтворення — схема вишиванки як у Залужного «Бандера Military Style».

Борщівські вишиванки – спадок роду

Борщівські вишиванки – це спадок роду? Презентація шикарної колекції автентики Ірини та Тараса Демкури, що відкрилась у Тернополі 28 грудня 2016 року у етногалереї «Спадок» у ТВЦ «Атріум», спонукає шукати відповідь на це запитання.

Українська вишиванка – це спадок нашої нації… А нація – це сукупність багатьох українських родин, що проживають часом і на різних територіях. Отже, вишита сорочка – це спадок роду, спадок кожної окремо взятої родини, що має особисте відчуття «національної ідентичності». Мені дуже близькими по духу є Борщівські вишиванки, бо представляють вони наше Тернопілля. Тому приймаю Борщівські вишиванки, як спадок роду свого.

Борщіські вишиванки — Борщівські вишиванки заворожують

Етногалерея, де є борщівські вишиванки

Зайшовши до зали етногалереї «Спадок», із звичайного буденного життя ми потрапляєм у комору, де зібрані найбільші скарби нашої духовності. І їх там чимало. Зокрема, оригінали документів часів національно-визвольних змагань УПА, які були знайдені у металічному бідоні за наших днів, є ікони церковні і хатні; картини про побут селян на Україні (одна з яких ймовірно належить перу Т.Шевченка і потребує експертизи та реставрації), вишитий гладдю унікальний портрет австрійського цісаря початку століття.

Експонати галереї родина Тараса Демкури збирала понад 20 років. Ірина сама родом із Борщівщини, Тарас із Гусятинського району.Тому в колекції широко представлена Борщівська народна сорочка. Та це, аж ніяк не применшує краси та автентики великої решти сорочок, що були зібрані з усіх регіонів нашої України. Скільки експонатів на виставці, мені невідомо. Але Тарас Демкура в одному із інтерв’ю відповів, що близько 50 відсотків того, що вони зібрали. А сорочок виставили на показ близько 300. Тепер свою безцінну колекцію вони вирішили показати усім бажаючим.

Зазначу, що з нагоди Дня Незалежності два з половиною роки тому відбулася перша виставка автентичного одягу від родини Демкури. Ажіотаж був чималий. Відтоді в авторів виникла ідея щодо створення у Тернополі етногалереї «Спадок». Так наше місто стало другим містом, де створили таку етногалерею. Першу таку галерею відкрила Роксоляна Шимчук у Львові на початку грудня вже минулого року. Є також на що подивитись… Але про це іншим разом. Хіба… ось цю фотографію гляньте… Це, щоб заінтригувати…

Борщівські вишиванки у Львові — Борщівські вишиванки із Львівської етногалереї Роксоляни Шимчук

Тернопіль і Львів у цьому не конкурують. Виставки доповнюють одна одну. Вони крокують поряд, примножуючи і популяризуючи спадок роду нашого. Зібрані там скарби захоплюють, вражають і надихають.

Тернопільська етногалерея

Стіни Тернопільської галереї прикрашені родинними старими фотографіями, іконами, розписаними глиняними тарілками. Чільне місце у галереї займає картина художника Олега Шупляка «Берегиня». Колекція виставлена для показу не в хронологічній послідовності, а за певними тематичними блоками:

«Віра»
«Національні ідеали і символи»
«Буття або віддзеркалення»
«Народна естетика і мистецтво»
«Дерево життя»

Присутній в залі і ткацький верстат, який ще працює. Йому близько 70 років. Поруч лежать зразки витканого на ньому полотна. Навіяв він на мене дитячі спогади… Справа в тім, що моя бабуся була у селі «килимаркою». І був у хаті верстат, правда більший, ніж на виставці. Дітьми, ми ховалися під ним, за що не раз бабуся сварила. Це було її робоче місце і джерело заробітку, яке берегла. В етногалереї Ви побачите також свічники і мисники, килими, домоткані покривала і скатертини, старі музичні інструменти, взуття… Енергетика роду нашого у кожній речі так і іскриться.

Борщівські вишиванки -фотозвіт

Не втрималась, зробила коротенький фотозвіт для тих, хто не має змоги відвідати виставку.

Мене ж найбільше привабили і вразили вишиванки. Це щось неймовірне. Дивишся… і бракує слів , щоб сказати, що бачиш… Перехоплює подих… Відразу поринаєш у світ кожної вишитої сорочки. Хтось її вишивав, хтось її носив, хтось зберіг і показує нам. Проймаєшся тоді гордістю за рід свій, за людей. Повага народжується до творців і поціновувачів нашого спадку.

Особливим експонатом «Спадку» є Борщівська сорочка, з с. Висічка Борщівського району,вишита “колодками” на домотканому полотні. Як приємно було торкнутися до неї. Як приємно усвідомити, що не все ще втрачено у нас. Бо я теж, саме зараз чоловічу сорочку вишиваю «колодками». Відроджуємо ми тепер давні вишивальні техніки. Для цього у Тернополі відкрита і плідно працює “Школа Борщівської народної сорочки”. Фундаторами її є прості і надзвичайно талановиті люди Вікторія Кривоніс, Майя Юркевич та Лариса Овчарук. І саме вони проголосили 2017 рік – «Вишивальним роком». А ми, їх підтримали… Будемо відроджувати те, що особливо припало до серця і продовжує хвилювати душу.

Зберегти борщівські вишиванки

Збереження традицій дає можливість доторкнутися до чогось справжнього, до чогось такого, чого вже немає тепер. Оскільки Борщівська сорочка перебуває майже на краю зникнення, треба її рятувати! Бо дуже гарна вона є. А вирішити цю проблему сьогодні намагаються майстрині вишивальниці, які проводять навчання для тернополянок. Часом на майстер-класи приходять і чоловіки.

“Коли ми говоримо про європейські цінності, нам потрібно зрозуміти наші цінності, українську автентичність. У Тернополі є дуже багато бізнесменів, але не всі розуміють, що зараз в тренді. Етногалерея – це найкраща інвестиція і не ціниться вона ніякими грошима, бо ціни їй немає” – каже Тарас Демкура.

Чи доводилось вам спостерігати за плином часу? Бо мені дуже дивно бачити, як час утікає в нікуди. Навіть вода повертається, пройшовши кругообіг, і знову з’являється у будь-якому із своїх станів. А час просто проходить. Разом з ним проходить і наше життя. Я вважаю, що життя і час, слова-синоніми.

Те, що згоряє, залишає тепло, дим та попіл, час залишає свої сліди. Саме він малює зморшки на нашому чолі, саме він сріблить наші скроні, саме він перетворює стрункого юнака на немічного дідуся, саме він нові речі робить антикваріатом… Не цінуємо ми його у шаленому темпі життя. А час, наче кредитна картка, наче наш “банківський рахунок», який не є безмежний. Не витрачаймо його бездумно! Піклуймося про поповнення нашого “рахунку”… Щоб було що нащадкам залишити…

Останні події культурного життя нашого міста доводять, що є люди, які щодня і щогодини працюють над збагаченням нашої спадщини. Тому є надія, що “кредитки” життя, як і засіки наших комор, ніколи не будуть порожніми. Борщівські вишиванки житимуть!

Вишивайте. Схеми для вишивання беріть довільні. До своїх вишиванок схеми я розробила за давніми візерунками, що знайшла в мережі . Вони у розділі “Схеми вишиванок”.

5 січня 2017 р.

Зберегти

Вишиванка – спадок нації

Для мене кожна вишита сорочка цінна своєю долею, а не поясненнями візерунку, кожна вишиванка спадок. Важливіше хто, де, як і кому вишивав, дарував, купував… Є дослідники, які говорять тільки про знаки й символи. Насправді, сорочка — це більше, глибше, ширше . За кожною – своя історія, своя доля, своя радість, свій смуток.

Фільм про українську вишиванку «Спадок нації»

Такі думки навіяв документальний фільм про українську вишиванку «Спадок нації». До болю прості речі, про які йде мова у фільмі, ворушать душу, навівають власні спогади і закарбовуються глибоко в пам’яті.

Емоційним є початок фільму. Як найбільший скарб, у 1947 році вишиванки закопували у скринях, аби вберегти себе від заслання та переслідувань, а самі вишиті сорочки – від знищення. Тоді для кожного вишиванка була великим багатством. Бо, щоб вижити у важкі часи, люди обмінювали свої вишиті сорочки на їжу.

З початком війни нас на Сході – люди потайки перевозили свої вишиванки з ДНР. Адже вишита сорочка – це окрема історія кожного.

Автори фільму провели своє негласне дослідження української вишиванки. Надзвичайні історії очевидців, півтисячі сорочок і один код. Твій генетичний код… який єднає з минулим і простеляє шлях у майбутнє.

Леся Воронюк-Волошина, автор ідеї та сценарист; Олександр Ткачук, режисер фільму . Місце зйомок фільму: Україна, Німеччина, Італія, Канада, ОАЕ, Росія.

В першій частині фільму розповідається про етнографічне різноманіття регіонів нашого краю. Друга – це історії людей, в житті яких вишиванка відіграла доленосну роль. Вона надихала їх, оберігала, ставала останньою надією чи порятунком.

Я ще раз переконалась, що вишиванка – це не просто річ, це щось набагато сильніше, це МегаСимвол, це МегаОберіг, який передавали і я передаватимуть з покоління у покоління… Вишиванка – спадок нації .

І ще один з важливих моментів… Леся Воронюк у одному з інтерв’ю, на питання журналістів: ” То ж як обрати свою першу вишиванку для себе?”, відповіла так: “Перш за все, душею. Приміряючи, відчувати, як ви в ній почуваєтесь. Це головне…” І я цілком згідна!

Цікаве по темі:

[catlist categorypage=”yes”]

Свої враження після перегляду фільму, пишіть у коментарях . Якщо у статті знайшли щось цікаве, то поділиться з друзями, натиснувши на кнопки нижче.

Зберегти

Вишиванка – оберіг своїми руками

Беремося за оберіг своїми руками

Оберіг — це “щось”, що має незбагненну властивість відвертати від його власника біду і хвороби, це “щось”, що приносить щастя і гаразди, це чарівний предмет, який має оберігати свого власника. Інакше кажучи, оберіг приносить везіння та допомагає уникнути небезпеки.

Оберіг призначений для того, щоб створити захист між власником і небезпекою, якось дивно захистити його і зробити невразливим до неї. Або, щонайменше, відстрашити небезпеку. А що є найближчим до тіла? Звісно, своя сорочка. Саме тому, сорочка, яка поєднує нас з навколишнім світом, здавна вважалася сильним оберегом…

Сорочка з давніх-давен вважалась оберегом. Цей прадавній елемент вдягали навиворіт, щоб не наврочили. Ніхто її не продавав, бо за повір’ям це означало віддати своє щастя. Немовля замотували в батькову сорочку, щоб тато його любив. Нехрещену дитину не вдягали в сорочечку, а тільки сповивали.

Про небезпечні сорочки

Сорочка може бути, як оберіг, але може бути і “небезпечна”, або “непридатна до використання”, якщо брати до уваги її можливу негативну магічну дію на власника. Щоб знешкодити таку річ , від комірця до подолу, зверху – до низу, проводять ножем, або голкою. Бо металеві предмети своїм блиском мають знищувати зло. “Небезпечна” для життя сорочка зустрічається в давньому фольклорі: людина засинає і не прокидається від сну, одягнувши нову сорочку.

Тому, щоб сорочка не могла завдати людині шкоди, щоб була у вас сорочка – оберіг, необхідно було виконати відповідні дії, наприклад, нанести вишивку. Саме вишивка мала знищити небезпеку, перетворити сорочку на “броню”, щоб не проникла зла сила. Тому орнамент у вишиванці розміщували на найбільш вразливих для людини місцях, де “тіло виходило назовні” — на комірі, грудях, манжетах. У борщівських сорочках візерунками вкривали і спину.

Принагідно хочу зазначити, що треба вишивати бавовною, якщо хочете захистити людину від майбутніх вроків. Вовна ж захищає тих людей, яким вже наврочено.

Оберіг своїми руками для найрідніших

Просто існують деякі постулати, які потрібно щонайменше знати, щоб виготовити оберіг своїми руками. Чинити так, як вони вчать, чи ні, коли виготовляєте оберіг своїми руками – особиста справа кожного.
По- перше. Я не можу зробити оберіг для себе. Отже, сорочка, яку собі вишила – мені мила і люба, але не є оберегом!
По-друге. Я не можу змусити нікого і ніколи виготовити для мене оберіг. Обереги люди виготовляють тільки за власним бажанням і з добрими намірами.
По-третє. Знайте, найсильнішими є ті обереги, які зроблені вашими близькими та далекими родичами по крові. Гадаю ви чули приказку “Чоловік не родина, невістка не дитина”. Робіть висновки! Отже, чоловікові, зятю, свекрусі… – догоджаємо, але сорочку – оберіг не вишиваємо. Хоча, з правил є винятки.
По-четверте. Не можна на одній сорочці вишивати кілька різних за значенням візерунків-оберегів. Оберіть для кожного з них окрему річ – бо інакше, отримаємо енергетичний хаос, де цільове призначення оберегу буде перекрученим.

Зверніть увагу, коли виготовляєте оберіг своїми руками

Стосовно ниток: “Не змішуємо праведне з грішним”. Це відноситься до матеріалу, з якого виготовлені нитки. Не треба в одній сорочці використовувати нитки декількох типів(муліне, вовну, шовк…).

А ще… Ви повинні знати людину, для якої взялись вишити сорочку – оберіг. У процесі роботи ви і мимоволі, і навмисно намагайтесь думати про ту людину, для якої ви його робите, тримати в уяві її особу, відчувати енергетику, настрій і нагальні потреби душі, а не тіла. Заради годиться, оберіг не зробить ніхто.

Сорочка вишиванка Оберіг своїми руками — Оберіг своїми руками для матусі

Символіка оберегів

Зверніть увагу , що часто схеми вишиванок складаються не просто з візерунків, а із своєрідних малюнків-оберегів: хрестиків, ромбів, змійок, різних викрутасів. Коли виготовляєте оберіг своїми руками, врахуйте це.

До найпоширенішої символіки в схемах вишитих сорочок, пояснення я знайшла у книзі “Знаки 155 стародавніх українських вишивок” , яку придбала ще у 1992р. Для схеми сорочки, яку вишила для матусі, деякі візерунки я брала з цієї книги.

Я вірю, що якщо сорочка вишита з побажаннями на добру долю, то вона буде надійно оберігати людину від усіляких негараздів . Але чужу вишиванку одягати не раджу, бо вважається, що таким чином можна «забрати» собі чуже життя, ніби повторити його. Якщо це вишита сорочка вашої бабусі, яка прожила довге і щасливе життя – то прошу дуже, носіть на здоров’я! Слугуватиме вам ця сорочка оберегом.

Сьогодні дуже важливо, вишиваючи, брати за зразок старі вишиванки. Побутує думка, що у візерунках не можна змінювати стібків чи кольорів, бо кожна зміна знецінює вишивку, спотворює її. Тут можна посперечатись. Все довкола змінюється. То чому не створювати сучасних вишиванок за старими мотивами? Я згідна лише з тим, що старі автентичні сорочки не треба перекроювати, не треба модернізувати. Їх досліджувати потрібно, вивчати, виставляти на показ. І не носити їх сьогодні. Бо так ми знищуємо свідомо спадок нації своєї.

Цікаве по темі:

[catlist categorypage=”yes”]

Зберегти

Слов’янські символи-обереги

Слов’янські символи-обереги — це давні знаки, що мають глибоке значення і використовувались нашими пращурами для захисту, привернення удачі та енергетичного балансу. Їх часто вишивали на одязі, виготовляли з дерева або металу, а також застосовували в ритуалах, щоб захистити себе, родину чи домівку від злих сил та негативу.

Про слов’янські символи-обереги

“У прикмети не вірю. Але ці збіги вже набридли!” – мабуть, траплялося й вам чути ці слова. Мені ж не тільки доводилося їх чути, але й самій вимовляти. І це не через те, що я забобонна – ні, здоровий глузд завжди перемагає! Наприклад, чорна кішка, яка перебігає дорогу, або розбите дзеркало – все це я сприймаю просто як збіг обставин, а не передвістя біди. Однак зараз я хочу поговорити про інше.

Мова піде про слов’янські символи-обереги. Чесно кажучи, я не бачу в них нічого поганого. Навпаки, ці знаки, здається, налаштовують на позитив і допомагають створити атмосферу гармонії та впевненості. Тому чому б не прислухатись до них? Важливо зазначити, що я не нав’язую свою думку – кожен має право вірити в те, що йому ближче, головне, аби це давало внутрішню силу і наснагу жити.

Звісно, можливо, це просто збіг обставин. Можливо, ці символи й не мають ніякої магічної сили. Однак, незважаючи на це, такі моменти – ці маленькі знаки – іноді дають відчуття впевненості, якого так часто не вистачає в повсякденному житті. Адже, як кажуть, на світі не так уже й багато речей, в які ми можемо вірити без сумнівів. Отже, якщо ці символи допомагають налаштуватися на позитив, чому б не прийняти їх у своєму житті?

Слов’янські символи-обереги в житті наших предків

Варто також зазначити, що слов’янські обереги та символи, незалежно від їхніх розмірів чи форми, завжди мали глибокий сенс і важливу роль у житті наших предків. Вони використовували їх для того, щоб залучити удачу, захистити від нещасть та зберігати гармонію в родині. Тому ці символи не можна просто відкидати як старовинні чи малозначущі. Вони мають свою енергетику, яка, на мою думку, може бути корисною навіть сьогодні.

Звісно, якщо такі знаки допомагають людині почуватися більш впевненою чи створюють позитивну атмосферу, то чому б не взяти з них усе найкраще? Врешті-решт, кожен сам визначає, що приносить йому гармонію. Тому, якщо ці символи дозволяють налаштуватися на хороші думки і відчути внутрішній спокій, то в цьому, мабуть, немає нічого поганого.

Зберегт

Чому ці слов’янські символи-обереги важливі?

Слов’янські символи-обереги не лише мали магічну силу, але й допомагали людям налаштуватися на позитивний лад, впоратися з труднощами і підвищити свою впевненість у майбутньому. Вони були своєрідними “інструментами” для полегшення життя, і багато з цих символів дійшли до нас через століття, зберігаючи свою актуальність.

Ці символи можна вишивати на одязі, носити як амулети або навіть розташовувати в будинку, щоб створити атмосферу спокою, любові і захисту. Кожен символ має свою енергію, і навіть якщо в них не вірити магічно, їхня естетика та історична значимість можуть надихати і підтримувати в непрості моменти життя.

Свастика у вишиванках: значення та історія

У візерунках слов’яни дійсно використовували багато видів свастики, і це зовсім не те, що ми звикли бачити в сучасних асоціаціях з нацизмом. Для наших пращурів свастика була символом сонця, добра, достатку та гармонії. Вона мала глибоке духовне значення і використовувалася як оберіг, що приносить удачу та захист. У слов’янській культурі свастика могла виглядати по-різному: наприклад, у вигляді хреста з вигнутими кінцями або ж у більш складних варіаціях, таких як “Коловорот”. Цей символ уособлював нескінченний рух часу, зміну сезонів і вічний цикл природи. З нього випливала концепція циклічності життя, де все повторюється і відновлюється, як обертання сонця або зміна пори року.

Як змінився символ свастики

Однак, як ми знаємо, символи можуть змінювати своє значення в залежності від контексту часу та історії. У період Великої Вітчизняної війни свастика, яка спочатку була символом добробуту і захисту, була піднята нацистами як їхній знак. Тому, вже у ті часи, цей символ на одязі став об’єктом страху та стигматизації. Вишиванки з традиційними слов’янськими символами-оберегами, що включали свастику, почали асоціюватися з ворогом. Це мало катастрофічні наслідки для власників таких сорочок. Як зазначається у фільмі “Спадок нації”, у цей період багато людей були змушені ховати свої вишиванки, бо на них були зображені стародавні символи, які тепер сприймалися як прояви нацизму. Через це на людей, які носили такі одяги, часто дивилися з підозрою, а їх вважали зрадниками або навіть колабораціоністами.

Неправильне сприйняття та його наслідки

Цікаво, що з часом ця історична помилка, викликана неправильним сприйняттям символу, глибоко вкоренилася в колективній пам’яті. Багато людей навіть сьогодні не знають, що свастика була священним оберегом для слов’ян, який символізував природні сили, захист і благополуччя. Натомість її зв’язок із нацизмом все ще залишається домінуючим у світовому контексті, і це продовжує впливати на сприйняття цього знаку.

Чому варто зберігати традиції

З часом цей символ зазнав значної трансформації, і його використання як частини народної культури стало проблемним. Однак важливо пам’ятати, що за всіма змінами в історії символів стоїть глибокий культурний контекст. Слов’яни не вкладали в цей знак нічого негативного. Їхня мета була зовсім іншою — через свастику вони прагнули увічнити природні цикли, життя, розвиток і рух вперед. Свастика була символом гармонії і єдності з природою, а не насильства чи ненависті.

Щоб правильно зрозуміти суть цих символів, потрібно поглянути на них не лише через призму сучасних стереотипів, але й через історичну перспективу, де кожен візерунок мав своє значення і використовувався для конкретних цілей. Наприклад, символ “Коловрат”, який зазвичай асоціюється з сонцем, мав на меті захищати, приносити удачу і силу. Адже сонце в слов’янському світі вважалося джерелом життя і благополуччя, а також символом безперервного руху і розвитку.

Слов’янські символи-обереги: відновлення значення символів

Розуміння історії та контексту цих символів дозволяє нам повернути їх до культурної спадщини, інтерпретуючи їх правильно. Замість того, щоб боятися їх через неправильне трактування, ми можемо зберігати та шанувати ці традиції. Більше того, варто розповідати про справжнє значення цих оберегів, пояснюючи їх роль у житті наших предків. Історія наших символів, як і історія самої нації, є багатогранною. Тільки через знання і розуміння ми можемо повернути цим символам їхню колишню силу та значення, адже вони були створені для того, щоб приносити людям благополуччя, захист і гармонію.

Звідки до нас прийшли обереги? Що таке оберіг? Як він працює? Що значить саме слово – оберіг? Питання для з’ясування…

Цікаве по темі:

[catlist categorypage=”так”]

Зберегти