Великодній рушничок «Крильця ангела» 1997р.
Одного дня, коли з-під голки у мене почав чітко проглядатися ангел, прийшла донечка подивитись. І питає: «То хто?» Кажу: «Ангел.» «А то що?» – продовжила вона, тицяючи пальчиком. «Крильця!» – відповіла я. Донечка хвилинку ще затрималась біля мене, а тоді побігла геть, радісно вигукуючи: «Крррильця! Крррильця! Крррильця!» Відтоді звук «р» був всюди. Отак мій вишитий пасхальний рушничок ще й функцію логопеда виконав. Як же тепер не вірити у магію вишитих рушників, як не вірити у їхню надприродну силу?! Вони проживають разом з нами життя, вони точно наповнені змістом.